Пташка-щедрівка

Чарівна пташка з незвичайним іменем розбудила мене сьогодні зранку. Спросоння не знайшовши капці, вийшов босоніж на вулицю. Сонце вже піднялося над горизонтом, та й фотосесії я на сьогодні не планував. Однак, чарівний гість на гілці молодої ялинки змусив мене повернутися за «Ніконом» - пройти повз просто не можливо.

Швидкі й дзюркотливі трелі наповнили увесь сад. Переді мною співав щедрик. Пісня в цього птаха нехитра, її легко впізнати. «Тірлі – жьюіі», «тірлі – жьюіі», – лине з осяяних сонцем гілок ялинки. Птах неначе мружиться від сонця – від того стає ще гарнішим. Яскраве забарвлення робить щедрика помітним, але українці назвали його так через характер швидкомовної пісні. Попри «зимову» назву, в холодну пору року щедрика не зустріти – він повертається на місця гніздування лише на початку квітня. Однак, щось по-справжньому святкове притаманне натурі цього верткого птаха.

Кілька хвилин роботи, й портрет щедрика готовий. Птах навіть не сперечався, як це зазвичай буває, бадьоро підскакував, крутився, наче в’юн - фотографуй мене ще й ще! Щедрик – поширений на Поліссі птах, але я зустрів його вперше.  За кілька годин після зйомок на розлогій гілці ялиці помітив дбайливо споруджене гніздечко. Стінки переплетені мохом та лишайником, а фундамент – з корінців, стеблин й трави. Не порушуючи спокій птахів, розгледів пташину оселю на безпечній відстані. Незабаром до будиночка, прихованого в напівтіні дерева, завітав господар. Той самий, ранковий! Повні кладки у щедриків трапляються в середині травня. Тож чекатимемо на поповнення в щедриковій родині.Сподіваюся, воно й справді буде щедрим.