В осінньому лісі. Частина 1🍂.

Вервечка будинків, втрачена невидимим пастухом, розгублено бовваніє під стіною лісу. Хатинки зітхають печами – напівтемрява пряде туманом осінню прохолоду. Гущавина завмерла й ніби чекає на повів вітру – щоб прокинутися, струснути з голок краплі вчорашнього дощу й почати ранок. Видніє поволі – день тепер проханий.  

Входжу до лісу й вдихаю щосили повітря. Легені заповнюються осінню. Встелена золотим рядном стежка губиться за частоколом молодих берізок. Посеред галявини на корчі могутньої сосни, немов на троні, засідає сич. Забачивши мене, гойдається на гілці з боку на бік, присідає, настовбурчується – робить ранкову зарядку. Проте, насправді сич у такий спосіб намагається мене позбутися – мовляв, йди собі геть.

Nikon D500+Sigma C 150-600 f5, 150 mm., ISO 320